Клімат Вінницької області

Підготувала Фриз-Дужак О.В.

План

1. Коротка історія становлення метеорологічних спостережень у Вінницькій області
2. Вплив основних кліматотвірних чинників на клімат Вінницької області
3. Загальні риси клімату Вінницької області
4. Характеристика пір року у Вінницькій області
5. Кліматичні особливості Немирівського району
6. Клімат околиць сіл Медвежа та Гостинне

1. Коротка історія становлення метеорологічних спостережень у Вінницькій області

Перші метеорологічні спостереження на Вінниччині розпочалися наприкшщ XIX ст. на подільських цукроварнях. У зв'язку з будівництвом та удосконаленням Південно-Західноі залізниці були організовані метеостанції при залізничних вокзалах у Жмеринці (1987р.), Крижополі (1987р.), Козятині (1989р.). Були організовані метеостанції i в Немирові (1971р.), Уладівці (1890р.), Липівцях (1892р.), Ялтушкові (1896р.).

У 1891 р. у Вінниці розпочаті спостереження за опадами, а в 1908 р. при фізичному кабнеті Вінницького реального учили­ща було відкрито метеорологічну станцію.

Спочатку (до 1897р.) на території області проводились спо­стереження за атмосферними опадами, сніговим покривом. У повoєннi роки була відновлена метеорологічна мережа, яка складалась з 8 гідрометеорологічних станцій (Білопілля, Хмільник, Biнниця, Липовець, Жмеринка, Гайсин, Могилів-Подільський, Крижопіль). У 1991 році метеостанції Липовця i Крижополя закриті.

2. Вплив основних кліматотвірних чинників на клімат Вінницької області

За термічним режимом та режимом зволоження клімат Biнниччини помірно-континентальний, він формується під впливом багатъох чинників, серед яких головними є: сонячна радіація, атмосферна циркуляція, характер підстильної поверхні, вологообіг в атмосфері та антропогенна діяльність.

Основну кількість тепла підстильна поверхня Землі одержує завдяки сонячній радіації. Сонячна радіація це промениста енергія Сонця, яка досягає земної поверхні у вигляді видимої i невидимої (ультрафюлетової та інфрачервоної) радіації. Вона є єдиним джерелом енергії майже вcix процесів i явищ, які відбуваються в атмосфері Землі i на її поверхні.

Кількість сонячного тепла, яка надходить до підстильної поверхні Землі, залежить від висоти Сонця над горизонтом, від пори року i доби.

Географічне положения та характер підстильної поверхні Вінницької області визначає певні відмінності в надходженні со­нячного тепла у зимові й літні місяці. Порівняно невелика протяжність території з півночі на південь i з заходу на схід обумовлюють її одноманітний радіаційний режим.

Однією з найважливіших характеристик радіаційного ре­жиму є тривалість сонячного сяйва. Вона залежить не тільки від тривалості дня, але й від режиму хмарності.

У середньому за piк на території спостерігається 1900-2000 годин сонячного сяйва — ясної погоди вдень. Найбільш сонячним періодом року є період травень-вересень. Найбільше (до 2000 годин) сонячного сяйва на Вінниччині спостерігалося в 1999 p. i найменше (1409 годин) — в 1980 р.

Радіаційний i світловий режим в першу чергу визначається астрономічними чинниками — положенням Сонця на небосхилі у piзнi години доби i року, часом сходу i заходу Сонця.

Як показують розрахунки, взимку на Вінниччині максима­льна висота Сонця опівдні становить 17-20°, тривалість дня 8-9 годин, влітку — висота Сонця становить 54-65°, а тривалість дня 15-16 годин.

На підстильну поверхню потік сонячної радіації надходить у вигляді сумарної радіації.

У річному xoдi найвищі значения (640-660 МДж/м²) сумарної радіації, при середніх умовах хмарності, спостерігаються у червні-липні, найменші (80-100 МДж/м²) — у зимові місяці. Загалом за piк кожний квадратний метр підстильної поверхні поглинає 4300-4400 МДж сонячного тепла, яке витрачається на нагрівання грунту, повітря i на випаровування.

Різницю між надходженням i витратами радіації називають радіаційним балансом. Радіаційний баланс для широти Biнниці опівдні при ясному стані неба у ciчнi в середньому стано­вить 0,500 кВт/м² , а в червні — 0,570 кВт/м² . Для грудня-січня характерний від’ємний радіаційний баланс (-13, -17 МДж/м²), тобто в цей час подільська підстильиа поверхня втрачає тепла більше, ніж дістає від Сонця. Максимальні (428 МДж/м²) зна­чення радіаційного балансу відмічаються у червні. Радіаційний баланс за piк для середньої частини території становить 1760 МДж/м², тобто 40% сумарної радіації.

Одним iз основних кліматоутворювальних чинників є рух повітря тобто циркуляція атмосфери. Сонячна радіація, яка над­ходить на Землю, викликає нерівномірність нагрівання підстильної поверхні у високих i низьких широтах, що обумовлює пе­ренесения повітряних мас iз заходу на схід.

Найбільше на клімат Вінниччини впливають західні, південно-західні течії повітря з Атлантики, Середземного i Чорного мopiв, які пом'якшують i зволожують регіон. У зимовий період західні i південно-західні потоки повітря приносять потепління, погоду зi значною хмарністю, частим випаданням опадів, посиленням вітру, відлигами. У теплий період року вологі океанічні та морські повітряні маси знижують температуру повітря i викликають зливові дощі.

На клімат області впливають й континентальні повітряні маси, які надходять зi сходу. Взимку вони викликають морозну, малохмарну iз слабким вітром погоду, влітку — жарку i суху. На територію області протягом всього року можуть надходити арктичні повітряні маси, які приносять морозну погоду взимку i прохолодну влітку.

На клімат Вінницької області також впливає характер підстильної поверхні, рельєф, господарська діяльність людини.

3. Загальні риси клімату Вінницької області

Температура повітря. Температурний режим повітря Biнницької області залежить від сонячної радіації, циркуляції атмо­сфери та особливостей підстильної поверхні. Останнім часом значний вплив на нього має господарська діяльність людини. Тем­пературний режим Поділля залежить ще i від впливу Атлантичного океану, Середземного та Чорного мopiв. Річний хід температури повітря в основному визначається річним ходом температури підстильної поверхні. Середня річна темпе­ратура повітря на території коливається від 7,0°С (Білопілля, Хмільник, Вінниця, Липовець) до 9°С (Могилів- Подільський). В окремі роки вона може змінюватися в ши­роких межах. Так, наприклад, найтеплішим (9,5°С) роком за останні 56 років був 1989 р., найхолоднішим (6,0°С) — 1987 р.

Хмарність областi теж характеризує її клімат. Найбільша кiлькість хмар (7-8 балів) за загальною хмарністю має місцe в холодний період року. Найбільше число ясних днів спостерігається в червні-жовтнi і становить в середньому за загальною хмарністю 2-3 дні i нижньою 8-12 днів на місяць.

Характер хмарності та її кількість у холодне i тепле півріччя істотно вирізняються. Взимку над Вінниччиною переважає низька хмарність шаруватих форм, влітку — утворення хмар вертикального розвитку (купчасті та купчасто-дощові).

Опади. Опадами називають воду у твердому чи рідкому стані, яка випадає на підстильну поверхню iз хмар. Вони становлять собою основне джерело зволоження cyшi i найважливіший елемент клімату. Річна сума опадів за багаторічними даними, коливається у piзних районах області в залежності від місцевих умов від 569 мм (Гайсин) до 639 мм (Липовець). В обласному центрі Вінниці за piк випадає 604 мм опадів.

Biтep — це горизонтальний рух повітря відносно підстильної поверхні. Причиною виникнення вітpy є нерівномірний розподіл атмосферного тиску в різних місцях земної кулі. Найбільшу повторюваність взимку мають вітри західних напрямів, проте, останнім часом збільшуються вітри східних напрямів. У теплий період року переважають вітри північно-західних напрямів. Якщо взимку середня швидкість вітру над територією складає 4,2 м/с, то влітку 2,8 м/с. Максимальні швидкості вітру можуть досягати 25 м/с i більше. Спостерігаються вони один раз у два роки. Найсильніші вітри бувають у ciчнi i лютому.

4. Характеристика пір року у Вінницькій області

Сезонна мінливість погоди обумовлена зміною кількості сонячної радіації, яка поступав на один квадратний метр. Прийнятий поділ року на чотири сезони — зиму, весну, літо i ociнь — відображає загальні закономірності сезонних явищ. Проте життя природи значно різноманітніше i протікаючі у них процеси у кожній місцевості мають свої особливості.

На території Вінницької області відбувається зміна пip року, яка викликана астрономічними факторами, змінами інтенсивностi сонячноії радіації, атмосферноії циркуляції, стані підстильної поверхні.

За початок i закінчення кожної пори року в кліматології прийнято дату стійкого переходу середньодобової температури повітря через 0°С i 15°С (вище або нижче).

Зима характеризується переважанням циркуляційного чинника. Значення радіаційного кліматоутворювального чинника зменшується внаслідок відносно малої висоти стояння Сонця над горизонтом, невеликої тривалості дня i значної хмарності.

За початок зими умовно беруть дату переходу середньодобової температури повітря через 0°С i нижче.

Розпочинається зима на Поділлі у третій декаді листопаду. Середня тривалість зими складає 110 днів. Найкоротша зима (107 днів) спостерігається у Крижополі.

Найтепліший місяць зими — грудень, найхолодніший — ciчень. Середня місячна температура повітря січня в області змінюється від -6,0°С (північний схід) до -4,3°С (південний захід).

Протягом другої половини XX ст. під впливом антропоген­ної діяльності на Землі розпочалося глобальне потепління, особ­ливо зим. За період 1945-2000 pp. найтеплішим був січень у 1994 р., коли середньомісячна температура повітря досягла вище 0,5°С, що перевищувало місячну кліматологічну норму в серед ньому на +5,8°С. Найхолоднішим місяцем за півстоліття був січень 1963 р., коли середньомісячна тем­пература знизилася до - 15,4°С (Гайсин).

Абсолютний мінімум температури повітря на території області становить -34°С.

У цілому погода в зимову пору на Поділлі відзначається великою кількістю хмарних днів, частими опадами, туманами, ожеледдю.

Кількість опадів порівняно з іншими порами року невелика, але вони досить тривалі, переважно у вигляді снігy i дощу.

Важливою характеристикою кліматичних умов холодного періоду є сніговий покрив. Biн захищає земну поверхню від охолодження i є одним iз головних джерел зволоження грунту напровесні.

На території області стійкий сніговий покрив утворюється на півночi у другій декаді грудня, на півдні — наприкінці місяця. Строки його утворення значно коливаються iз року в рік в залежності від характеру погоди та особливостей атмосферної циркуляції передзимового періоду. Різниця між найбільш ранньою та найбільш пізньою датами утворення стійкого снігового покриву може становити майже три місяці.

Середня висота снігового покриву на півночi області у лю­тому становить 15-19 см, на півдні — до 11 см i лише у деякі зими (1995-1996 та в 2002 році) може досягати 40 см, а по постійній рейці — більше 70 см. На півдні області близько 50% зим не мають сталого снігового покриву через відлиги.

Характерною особливістю зим на Вінниччині є часті відлиги, коли температура повітря навіть у ciчнi — лютому підвищується до 8-10°С тепла. За таких умов сніг тане, сніговий покрив руйнується. Так, наприклад, 13 грудня 1989 р. стійке винесення теплого повітря iз південного заходу викликало різке підвищення температури повітря до 16°С тепла: зійшов сніг, скресли piчки басейну Швденного Бугу i Дністра.

За кожну зиму на територи області може утворитися до 43 днів з відлигою. Найбільше (14-17) число днів з відлигою прихо­диться на грудень. В аномально теплі i холодні зими число днів з відлигою досягає 74 (1988-1989 pp.).

Після відлиг часто спостерігаються морози. Така погода погіршує умови перезимівлі озимих культур, зелених насаджень, знижуе oпip організму людини, збільшує простуднi захворювання, наносить шкоду металевим конструкціям.

У холодний період року значної шкоди господарству області, особливо транспорту, завдають хуртовини, які супроводжуються сильним вітром i погіршенням видимості. Найчастіше хуртови­ни спостерігаються у січні-лютому, кількість їx щомісячно в середньому становить 1 — 3 днів. Тривалість однієї хуртовини складає 7 годин. Найбільша (88 годин) тривалість хуртовин за зиму відмічена у Білопіллі, найменша (64 год) — у Гайсині. Мак­симальна (24) кількість днів з хуртовинами спостерігалася у 1964 р. в Хмільнику.

Взимку роботу автотранспорту i зв'язку порушує ожеледь. Ожеледь відноситься до особливо-небезпечних явищ погоди i формується на Поділлі 4 рази на piк. Найбільша кількість випадків ожеледі за piк була відмічена у Жмеринці (7), найменша (1) — у Крижополі. Не меншу шкоду господарству (обрив ліній зв'язку, проводів електропередач, пошкоджень дерев та ін..) завдає паморозь. Найчастіше випадки паморозі відмічено у Гайсині (6), найменше (1) — у Вінниці.

Зимові атмосферні процеси на території Вінниччини спостерігаються до початку березня.

Весна на Поділлі розпочинається тоді, коли середньодобова температура повітря стійко переходить через 0°С i вище. Відбувається це в середньому на території у другій декаді березня. Весна — найкоротша пора року: середня її тривалість складає 68 днів. Перехід до весни характеризується підвищенням ролі радіаційного чинника i посиленням впливу підстильної поверхні. Перенесення повітря у горизонтальному напрямі послаблюється внаслідок зменшення температурних коливань між морем i су­шею.

На початку весни, завдяки вторгненню теплих повітряних мас i подальшого радіаційного прогрівання (збільшується висота Сонця над горизонтом i тривалість сонячного сяйва), починає танути сніговий покрив. Атмосферні процеси поступово переходять від зимових (початок весни) до літніх (кінець весни).

Перша половина весни візначається великою різноманітністю погодних умов, різними переходами від холодної погоди до теплої i навпаки. У другій половині цієї пори року поступово підвищується температура повітря.

Якщо на початку весни середньомісячна температура повітря на північному сходi становить -0,5°С, а на півдні області до 0,6°С, то наприкінці весни температура повітря змінюється від 13,9°С (на півночi) до 14,6°С (на півдні).

Навесні вегетація рослин розпочинається при середньодобовій температурі вище 5°С. Відбувається це у першій декаді квітня. З переходом середньодобової температури повітря через 5°С i вище розпочинаються польові роботи. Підвищення температу­ри грунту та повітря сприяють утворенню хмар вертикального розвитку (купчасті та купчасто-дощові) i активізації грозової діяльності. Весною число днів з грозою в середньому становить 5-8. У період активної вегетації рослин (період з середньодобовою температурою вище 10°С) часто утворюються приморозки. Останні приморозки, які спостерігаються в третій декаді травня, наносять велику шкоду теплолюбивим сільськогосподарським культурам, особливо коли перед ними був тривалий період з теп­лою погодою.

Опадів навесні випадає мало i бувають вони, переважно, у вигляді дощу.

В середині весни кількість опадів коливається від 40 до 50 мм.

За характером розвитку атмосферних процесів i темпів ро­сту температури повітря весну можна розділити на три фенологічнi періоди.

В перший період весни (період сніготанення), коли середньодобова температура повітря коливається від 0 до 5°С, збepiгаються риси зими. У цей час відбуваються piзнi переходи від по­холодання до потепління, від дощової до ясної погоди.

На початку другого періоду весни (післязим'я) відбувається стійкий перехід середньодобової температури повітря через > 5°С, наприкінці (третя декада квітня) — через 10°С i вище. Якщо на початку цього періоду починається вегетація лісової та паркової рослинності, то наприкінці другої половини — iде активний picт i розвиток теплолюбних сільськогосподарських культур.

З переходом середньодобової температури повітря через >10°С розпочинається третій період весни — передліття. Для третього періоду весни характерна погода літа. У цей період по­чинається інтенсивне підвищення температури повітря, особли­во за рахунок притоку тропічного повітря. В окремі дні темпе­ратура повітря перевищує 30°С (травень 1950, 1958, 1969 pp.) Вторгнення на Вінниччину арктичного повітря спричиняє утворення приморозків i пошкодження садів, паркової рослинності, сільськогосподарських культур.

Літо на більшій частині Вінницької області розпочинається тоді, коли відбувається стійкий перехід середньодобової темпера­тури повітря через 15°С i вище. Початок літа приходиться на середину третьої декади травня, а кінець — на початок вересня. З погляду астрономії літо наступає 22 червня. У цей день над горизонтом опівдні Сонце підіймається до висоти 64°.

Літo найдовша пора року, середня тривалють якої становить 111 днів.

Особливості атмосферної циркуляції визначають характер погоди літа в кожному конкретному році. У зв'язку з цим, літо може бути сухим i вологим, жарким i теплим. Наприклад, літо 1936, 1946, 1952, 1959, 1963, 1967, 1991, 1998, 1999 pp. супроводжувалося тривалими бездощовими періодами, зниженням відносної вологостi повітря, що призводили до атмосферних посух. Найхолоднішим i вологим було літо 1962, 1980, 1984 pp.

Найтеплішим з середньою місячною температурою повітря від 18,5°С (Хмільник) до 20,6°С (Могилів-Подільський) є липень. Середня температура повітря у Вінниці за цей місяць складає 18,6°С.

Середня місячна тем­пература повітря на території Вінницької області в окремі роки може змінюватися в широких межах. Найтеплішим був липень у 1959 i 1999 pp., коли середньомісячна температура повітря перевищувала 23°С. В Крижополі у 1991 р. липнева температура повітря становила 23,7°С, що перевищило кліматологічну но­рму на 4,2⁰С.

Морське атлантичне повітря досить швидко трансформується в континентальне. Інтенсивне прогрівання повітря призводить до розвитку потужних вертикальних потоків повітря. У зв'язку з цим кількістъ атмосферних опадів влітку зростає до 95 мм за місяць.

Характерним для Лівобережжя Південного Бугу, особливо вниз за течією річки є виразний широтний розподіл опадів i меридіональний — на Правобережжі. Такий розподіл iзогієт пов'язаний з орфографією області.

Опади мають зливовий характер. З травня по липень щомісяця буває 10-14 днів, а з серпня по жовтень — 8-10 днів з опадами 0,1 мм i більшe. Кожна гроза триває в середньому близько трьох годин. Проте, в серпнi 1958 р. у Вінниці утворилася гроза тривалістю в 23,3 години. У середньому за piк сумарна тривалість гроз складає 72 год. Як правило, грози супроводжуються шквалистими вирами, зливами, часто з градом. Протягом року на метеорологічних станціях спостерігають 1-2 дні, а в окремі роки 4-7 днів з градом.

Абсолютний макси­мум температури повітря на території становить 40°С.

Початок літа — час максимального цвітіння лугової рослинності i початку достигання перших лісових та садових ягід. Розпочинається цей період масовим цвітінням білої акації.

Розпал літа — час дозрівання ранніх плодів, цвітіння картоплі, масового цвітіння липи.

Спад літа — час повного достигання плодів багатьох куль­тур, початок зміни кольору листя у рослин. Для спаду літа характерним є дозрівання каштану кінського, збip плодів літніх сортів яблук, абрикосів, слив.

Ociнь починається на півночi Поділля у першій декаді вересня, на півдні — у другій. Середня тривалість її складає 77 днів. Закінчення oceнi співпадає з початком зими.

Перша її половина характеризується малохмарною погодою з невеликою кількістю опадів. У другій половині oceнi збільшується кількість похмурих днів, туманів, зростає відносна вологість повітря, кількість опадів. У цей період року відбувається заміна такого кліматоутворювального чинника, як сонячна paдіація, на — атмосферну циркуляцію.

Ociнь розпочинається швидким зниженням температури повітря. Якщо у вepecнi середньомісячна температура повітря становить в середньому 13-14°С, то в листопаді 1-2°С. Наприкінці цієї пори температура повітря поступово стає від’ємною. Іноді восени (перша декада жовтня) буває повернення тепла ("Бабине літо"), коли температура повітря підвищується до 25°С, в окремі роки (Гайсин, 1946р.) до 33°С.

Першi приморозки з'являються у другій декаді вересня. Середньою датою перших приморозків є 9 жовтня.

Восени поступово зливові опади переходять на облогові i мрячні. У середині oceнi випадає 30-50 мм атмосферних опадів. Наприкінці сезону утворюється нестійкий сніговий покрив.

До найнебезпечніших ociннix явищ погоди, які cпостерігаються на Вінниччині, відносяться тумани. Вони ускладнюють роботу повітряного i наземного транспорту.

Між закінченням oceнi i початком зими погода буває дуже мінливою.

Початок осені — це час дозрівання пізнix плодів, період ociнньої розцвітки листя, початок листопаду тощо.

Час найбільшого осіннього розцвічення вcix деревних i чагарникових рослин, періоду, коли сади i гaї стоять у своїй осінній кpaci, називається золотою осінню.

Після переходу середньодобової температури повітря че­рез < 5°С наступає третій період oceнi — передзим'я або гли­бока ociнь. Глибока осінь закінчується повним опаданням ли­стя пізнix чагарників, iз припиненням вегетації трав'яних ро­слин.

Клімат Вінницької області, як i клімат земної кулі, зазнає багаторічних коливань, які пов'язані зi зміною активності Сонця. На сучасному етапі клімат поступово теплішає. Теплою стала зима, потеплішало літо, особливо друга його половина.

Таким чином, у кліматичному відношенні Вінницька об­ласть належить до областей iз найсприятливішим співвідношенням тепла i вологи. Цим вона зобов'язана положенню в центральній частині Правобережного лісостепу. Кліматичні умови об­ласті сприяють вирощуванню багатьох цінних сільськогосподарських i плодових культур, а в південних районах — i винограду.

5. Кліматичні особливості Немирівського району

Клімат Немирівського району помірно-континентальний. Великий вплив протягом року на клімат району мають атлантичні повітряні маси. Також вплив на клімат здійснюють арктичні повітряні маси, які взимку приносять морозну без опадів погоду, а влітку – тропічні повітряні маси, які приносять жарку і суху погоду. Протягом року переважають північно-західні вітри. Такий характер вітрового режиму пом’якшує добові і річні температури і сприяє випаданню значної кількості опадів. Середні січневі температури -4, -6; липневі +20, +18. Абсолютний максимум температури в районі складає +38⁰С, абсолютний мінімум - -32⁰ - -34⁰С. Середньорічна температура становить 7,2⁰С. Холодний період продовжується 110 -115 днів. Перші заморозки спостерігаються в середині жовтня, а останні в квітні – на початку травня. Середня річна вологість повітря 65 – 66%, у літні місяці – 49-52%.

Величина сумарної сонячної радіації становить в середньому 4150 МДж/м².

Немирівський район отримує опадів в середньому 650-600 мм в рік. Кількість опадів буде змінюватись з північного-заходу на південний-схід. У північно-західній частині району протягом року випадає 650-625 мм опадів у рік, в центральній частині 625-600 мм в рік, на південному-сході – 600-575 мм опадів в рік. Тобто, загальне зниження кількості опадів буде відбуватися з північного-заходу на південний-схід. Стійкий сніговий покрив встановлюється в другій половині грудня, хоча останніми роками таке явище спостерігається у січні. Середня висота снігового покриву на пагорбах становить 10-16 см, в пониззях – 40-50 см. Грунт промерзає в середньому на глибину до 45 см.

Співвідношення тепла і вологи , необхідна кількість температур сприяють вирощуванню  тут основних видів сільськогосподарських культур: озимої пшениці, цукрових буряків, кукурудзи, розвитку садівництва та овочівництва.

6. Клімат околиць сіл Медвежа та Гостинне

Територія сіл Медвежа та Гостинне знаходиться в межах рівнинної атлантико-континентальної області помірного кліматичного поясу. Клімат території помірно-континентальний. Для якого є характерним тривале нежарке літо та м’яка зима. Пересічна температура січня становить -6⁰С. Висота снігового покриву коливається в межах 10-25 см. Безморозний період складає и250-260 днів. Влітку температура досягає 19⁰С. Кількість опадів в середньому випадає 525 мм в рік.

список використаних джерел

1. Географія Вінницької області: Навчальний посібник /За ред.. Денисика Г.І., Жовнір Л.Ф. – Вінниця: Гіпаніс, 2004.

2. Географічна енциклопедія України: В 3-х т. /Редкол.:.. О.М.Маринич (відповід.ред.) та ін. – К.: «Українська Радянська енциклопедія» ім..М.П.Бажана, 1989. Т-1: А-Ж.

3. Географічна енциклопедія України: В 3-х т. /Редкол.:.. О.М.Маринич (відповід.ред.) та ін. – К.: «Українська Радянська енциклопедія» ім..М.П.Бажана, 1989. Т-2: З-

4. Денисик Г.І. Природнича географія Поділля – Вінниця ЕкоБізнесЦентр, 1998.
5. Денисик Г.І. Любченко В.Є. Простори Вінниччини: Краєзнавче видання. – Вінниця: ЕкоБізнесЦентр, 1998.
6.  Денисик Г.І. Вінниччина – край зелених дібров і золотистих нив. – Вінниця, 1995.
7. Природа Украинской ССР. Климат. – К.: Наук.думка, 1984. – 232 с.
8. Природа рідного краю – багатство нашої душі або загадкове слово «татарник» (екологічний вісник), Г.Фриз, - Медвежа – 2005, 13 ст.