Паспорт

Екологічної стежини

Медвежанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Немирівської районної ради Вінницької області

1. Місцезнаходження – село Медвежа: гідрологічний заказник «Устя», гніздо лелек-1, ставок Гринівський, ставок Сильвестрів, гніздо лелек-2, ліс «Татарник».
2. Підхід доступний до пунктів спостереження.
3. Рішення № 525 11 сесії 4 скликання Вінницької облради від 19.03 2004 року про створення заказника «Устя».
4. Екологічна стежина розрахована на школярів, студентів, туристів.
5. Короткий опис маршруту: Відстань – 3,5 км. Природоохоронний об’єкт – гідрологічний заказник «Устя», звідки бере початок річка Устя. Гніздо лелек-1, що знаходиться від заказника на південь. Гринівський ставок знаходиться від лелечого гнізда-1 на північний схід на відстані 250м. На схід від Гринівського ставка на відстані 500м знаходиться ставок Сильвестрів. Біля ставків є болото. Вздовж річки Усті є джерела з яких три впорядковані. На відстані 750м від ставка на південь знаходиться гніздо лелек-2.Від нього на південь на відстані 1000м знаходиться ліс «Татарник», який є цікавим куточком природи.
6. Наявність екскурсоводів на стежині - 6 екскурсоводів серед учнів, 2 екскурсоводи – учителі.
7. Рік створення та початок використання стежини – 2003 рік.
8. Відповідальні за екологічну стежину – учитель біології Фриз Галина Василівна та учитель географії та біології Фриз-Дужак Олеся Василівна.
9. Наявність путівника – є (додаток до паспорта).

Гідрологічний заказник «УСТЯ»

Гідрологічний заказник «Устя» площею 2,6 га розташований на північно-західній околиці с. Медвежа Немирівського району, на території Медвежанської сільської ради.

За фізико-географічним районуванням України (1968), територія належить до Придністросько-Придніпровської провінції лісостепової зони, області Подільського Побужжя, Гнівань-Гайсинського району. За геоботанічним районуванням, територія належить до Європейської широколистяної області, Подільсько-Бесарабської провінції, Вінницького округу.

Для цієї території характерна хвиляста рівнина місцями розсічена балками, тобто з геоморфологічної точки зору ця територія являє собою алювіальну рівнину першої надзаплавної тераси. Тут характерний ерозійний ярово-балковий рельєф. Саме на дні балки утворилось автотрофне (низинне) болото – гідрологічний заказник «Устя».

У геологічному відношенні заказник приурочений до фундаменту Українського кристалічного щита Вінницького тектонічного блоку, що представлений нижньопротерозойськими відкладами з гранітів і гнейсів. Структурно геологічна основа території архейсько-протерозойська кристалічна та метаморфічна. Осадові відклади, що перекривають кристалічний фундамент відносяться до неогенової системи, які утворились в верхній міоцен – нижній пліоцен і складається з пісків, пісковиків, алевритів, алевролітів, глин, каолінів. В четвертинний період тут формуються елювіально-делювіальні відклади.

Ґрунтовий покрив характеризується лучними та лучно-болотними ґрунтами. За механічним складом це пилувато-середньосуглинкові ґрунти, які утворились на лесах і лесовидних суглинках.

Територія заказника знаходиться в межах рівнинної атлантико-континентальної області помірного кліматичного поясу. Клімат тери­торії помірно-континентальний. Для якого є характерним три­вале нежарке літо та м'яка зима. Пересічна температура січня стано­вить - 6° С.

Висота снігового покриву коливається в межах 10-25 см в різні роки. Безморозний період складає 250-260 днів. Влітку температура дося­гає 19°С. Кількість опадів 525 мм.

В гідрологічному плані територія заказника є початком р. Устя, лівої притоки першого порядку р. Південний Буг. За виток річки при­йнята точка земної поверхні з відміткою 297 м абс. вис. Витоки річки починаються з долини, що має два відроги. На південному відрозі розташоване великодебітне джерело, на північному - джерела б'ють у болоті. Нижче за течією обидва водотоки зливаються в один.

Джерела та водно-болотний комплекс в цілому мають велике водорегулююче значення для водопостачання р. Устя. Річка Устя протікає по території Немирівського району, має 29 кілометрів, плоша водозбору 285 м³.

Гніздо лелек - 1

Даний спостережний пункт знаходиться від заказника «Устя» на відстані 500 м на південь. Облаштували гніздо лелеки на ясені біля двору Безрученка Анатолія Лаврентійовича у 2006 році. Перший рік вони не виводили пташенят. В усі слідуючі роки пташенят, в основному, по двоє. Батьки з великою турботою дбають  про своїх малят. Часто приносять їм їжу. Здобич вони знаходять на березі річки Усті, а також на полях, які розташовані на заході і на півночі від гнізда. Лелеки прилітають до гнізда приблизно до 15 березня. Перед відльотом до теплих країв здійснюють тренувальні польоти. Відліт здійснюють до кінця вересня.

Гринівський ставок.

Гринівський ставок знаходиться на північній околиці села Медвежа при в’їзді у село праворуч. Займає площу 2,6 га. Оточують його пологі береги. З північної сторони знаходиться яр. За переказами старожилів поблизу ставка жив дід Дмитро на прізвисько Гринь, який доглядав за цією, в той час, красивою водоймою, і тому ставок отримав відповідну назву. Через ставок протікає річка Устя, яка впадає в Південний Буг, а також струмочок, що починається із джерела, яке знаходиться з західного боку від ставка. Береги струмочка заболочені, тут ростуть цінні лікарські рослини: оман і живокіст.

Ранньої весни на березі ставка розцвітає мати-й-мачуха, а пізніше кульбабу, подорожник, кропиву глуху, кропиву собачу, кропиву дводомну, полин, шавлію, незабудки, конюшину повзучу, алтей, мальву, м’яту, щавель кінський, бузину чорну (кущисту і трав’янисту), хміль, жовтець, ожину, шипшину, різні злакові трави, гусячі лапки, іван-чай, вербозілля лучне, чебрець та багато інших.Протягом року можна побачити у більш зволожених місцях: череду трироздільну, водяний перець, різні осокові, калюжницю.

Фауна ставка та його околиць представлена такими видами: риби (короп, карась, білий амур та деякі дрібні риби), молюски (котушки, ставковик звичайний), земноводні (ставкова жаба, ропуха, квакша), плазуни (вужі, ящірки), птахи (водяні курочки, крячки), ссавці (ондатри), членистоногі (жуки-плавунці, павуки сріблянки, водомірки, павуки-косарики, бабки коромисло, бджілки, оси,різні метелики). В гості до водойми навідуються лелека білий, чапля сіра, деколи, лебеді.

Через греблю від ставка знаходиться осокове болото.

Проблема – засмічення берегів та водойми.

Сильвестрів ставок

Сильвестрів ставок – гарний мальовничий куточок природи. У 1935 році насипали греблю і утворився цей ставок. Першим його сторожем був Пелішенко Григорій, а у1939 році сторожем став Науменко Сильвестр.

Знаходиться ставок біля соснового лісу. Вода в ньому раніше була чиста, прозора. Ставок має два джерела.

Гніздо лелек - 2

Дане гніздо облаштували лелеки у 2011 році з допомогою людей, які на ясен поклали колесо, коли бачили, що птахи хочуть тут гніздитися. Це гніздо знаходиться на південний схід від гнізда-1 на відстані 2км біля двору Козоріза Григорія Володимировича. В перший рік лелеки пташенят не виводили. Їжу собі здобувають на березі річки Усті та на полях, які знаходяться на схід і на південь від гнізда.

Ліс «Татарник»

За селом, з правої сторони від дороги, яка з'єднує село з Немировом, з південно-східної сторони за 100-150 м від неї, на незначній підвищеності, яка закінчується яром, росте невеликий лісок, обкопаний глибоким ровом. В селі його називають Татарником. Могутній дуб росте біля крислатої липи, поряд з грабом розташувалась розлога черешня, ліщина, калина, глід шипшина, лісова груша, бузина чорна. Всі ці дерева і кущі зібрались на маленькому шматочку землі. Старожили пам'ятають і білокурі берези. Пам'ятають вони також і історію цього лісу.

Булигін Олександра 1922 року народження - пам'ятає, що татарник - це цвинтар татар з давніх-давен тут хоронили людей. З розповідей батьків знає, що захоронения часто відбувались в дореволюційний період. В самому селі татар не було, тому з села там нікого не похоронено. Привозили їх з далеку навіть з Криму і завжди вночі - згадує бабуся. Ніколи ніхто з односельчан не бачив, як саме їх хоронили, але всі бачили ями, в які поміщали небіжчиків.

Яму викопували глибоку з східцями з північної сторони, а з південної - видовбували "пічурку" в якій на думку селян і садили небіжчика замотаного в біле простирадло. Зверху могили покривали великими кам'яними плитами, або великими каміннями. Де розташовувалась "пічурка", замість хреста висаджували дерево, привезене разом з небіжчиком. Завдячуючи цій традиції лісок має багато порід дерев.

Коріненко Валентина Сергіївна, 1937 р.н.

Вона з гаду є. щ в кінці 50-х років викопали яму з східцями і "пічуркою". Люди спостерігали за нею певний час і одного ранку помітили, що біля ями над "пічуркою" з'явився буханець хліба і пляшка горілки. З того часу там більше нікого не хоронили, яма з часом зсунулась, але збереглась до наших часів.

Ходаківська Наталія Григорівна, 1948 р.н.

В ранньому дитинстві пам'ятає, що батьки забороняли їм ходити в татарник. Ніхто не рвав там ягід, не збирав грибів. Але були такі люди, які збирали камінні плити на будівництво, зрізали могутні дуби, черешні.

В юнацькі роки все ж таки насмілились піти в татарник і побачили там багато каміння: малі й великі плити, деякі були зруйновані вандалами.

Знайшли діти велику плиту, яка всіла в землю і поросла мохом, на якій були викарбувані роки і три слова написані іноземною мовою.

Наталя Григорівна поїхала в Москву і працювала там на заводі. Знайшов її там чоловік, який розпитував про це кладовище. Його цікавило, як воно збереглось, чи можна відшукати могили. Він повідомив, що цікавить це його тому, що там поховані предки його близького товариша.

В 1968 році біля невеликого ліска, який виріс з насаджених татарами дерев, висадили школярі сосновий ліс, який простягнувся по обидва боки яру на 200-300 метрів завдовжки і ці насадження з'єднали татарник з дорогою. Сосни підросли, зміцніли і тепер це казковий ліс.

Починаючи з ранньої весни і до пізньої осені, це ніби зона відпочинку, сюди з’їжджаються люди, щоб подихати чистим повітрям. Татарник відомий своєю неповторною красою. З обох сторін яру ростуть сосни, а низ заріс травою, ніби покритий зеленим килимом.

Відпочивають люди в основному в сосновому бору, а в ліс заглядають не часто, лише ті, хто цікавиться минулим цього краю. І до сьогодні там зустрічаються камінні плити напівврослі в землю і напівзанепала яма, в якій чомусь не захоронили небіжчика.

Не всі люди свідомо бережуть шматок цієї чарівності, зустрічаються і такі, що залишають після себе забруднену територію.

Не можна знищувати цей шматок незайманої природи. Весною, влітку, восени, і навіть взимку тут можна почути чарівні голоси перелітних птахів таких, як і жайворонок, коноплянка, зяблик, шпак, зозуля, іволга, неповторний свист соловейка. Взимку синички, горобці, сороки, сойки прилітають сюди поклювати плоди глоду, шипшини.

Дуже багатий рослинний світ. Починаючи з ранньої весни і до пізньої осені в лісі все зелене і квітне. Одні рослини замінюються іншими і так до пізньої осені, до перших морозів.

У цьому ліску є одне цікаве явище. Ранньою весною, коли ще у деяких лісах, стоїть сніг у татарнику вже цвітуть медуниці. Всі весняні квіти лісу зацвітають у татарнику раніше і мати - й - мачуха, і копитняк, первоцвіт, ряст, жовтенькі зірочки також там можна зустріти. У нас цю рослину називають ще "зозулькиними черевичками". Рослинний світ різноманітний. Починаючи з різних видів мохів (хвилястий, шреберов) і закінчуючи могутніми дубами зустрічаються тут і лишайники. Багатющі трави - це в основному помітно влітку: кислиця, фіалка триколірна, конюшина, дзвіночки, гвоздика польова, гусячі лапки, буркун жовтий, мишачий горошок, вербозілля лучне, смілка біла. Ці трави ростуть з південно-західної сторони татарника.

З усіх сторін лісу можна зустріти і подорожник, кропиву звичайну, берізка польова , Іван-чай, кульбаба, цикорій, братики, герань лугова, полин, звіробій, ромашка, волошка, суниця, осот, пирій, дзвоники, щириця, папороть та багато інших різноманітних лікарських рослин.

Поруч в сосновому бору багато суниць. Люди збирають ці запашні кладові вітамін і готують варення і компоти.

Не залишає чарівність цей ліс і восени. Різнобарв'я листя, від темно-зеленого до яскраво червоного на тлі голубого неба, ліс здається казковим. Яскравості додають старі високі і крислаті черешні.

Взимку також милують околиці татарника. Білий рівний сніг навколо зеленого соснового лісу. Тільки взимку можна помітити, яка красива крона у старої черешні чи липи. Послухати шум вітру, тріскання сухих дрібних гіллячок, які без шуму падають у білий, пухнастий сніг.

Казковий цей ліс можна назвати, коли на деревах з'являється іній. Це неповторна краса зачарованого лісу. На кожній гілочці, на кожній хвоїнці високих сосон, з'являються тоненькі сніжні голочки, які переливаються, ніби зроблені з кришталю, у сонячний день. На чистому снігу можна прочитати сліди тварин, які живуть в татарнику. Багато сімей лисів поселилося тут. Зустрічаються косулі, зайці, їжаки. Раніше були дикі кабани, зустрічали і борсуків.

Влітку зустрінеш у цьому лісі і вужа, і мідянку, ящірку звичайну, жабу трав'яну, жабу сіру. Різноманітний світ комах, красивих метеликів: лимонниці, голубінки, махаона, капусниці, павичеве око. Всі вони, перелітаючи з квітки на квітку, приносять задоволення, милують око.

Загадковий ліс, який поколіннями навіював людям почуття поваги до національних меншин і зачаровував своєю красою.